Відгуки

  1. Serhii Tyshkevych ★★★★★

    Гарна будівля, цікава схема розташування колій

  2. Андрій Ліщук ★★★★★

    Вечір повільно стікає по запітнілому склу старого дизель-поїзда. Крапля за краплею, спогади, що більше не мають сили, але ще не навчилися мовчати. За склом вирує сірий горизонт — не дихай. Час змивається вітром, що більше не свіже повітря, а щось невидиме — тінь чи пам’ять, яка ковзає попід колеса. Усередині — бліде світло ламп, з яких давно вигоріла надія на яскравість. Воно тріпоче, наче крило метелика, що випадково потрапив у минуле. Пожовклі пластмасові панелі ледве тримаються на викручених, як життя, гвинтах. У щілинах між стиками — пил, що не просто осів, а причаївся, уважно спостерігаючи. Бордовий дерматин сидінь — натертий, потрісканий, засмальцьований часом. Він ще пам’ятає долоні, що шукали опори, сльози, що не встигли впасти, і очі, які не дочекалися відповіді. І часом здається, що на одному з сидінь ще залишилося легке втиснення — не від пасажира, а від спогаду, що вміє важити. У відбитті скла, можна побачити щось ще: якби придивитися довше, ніж зручно, там виникає обрій, якого не було. В ньому — незнайомий чоловік у капелюсі. Чи то біла, чи то гарячка, чи хтось, хто давно мав зійти. Його вбрання легке — мов парус, що ловить вітер сподівань, погляд — спрямований у простір, що ще не знає розчарувань. Та іноді здається — він не дивиться, а слухає. Щось із того боку вікна шепоче — не словами, а шелестом трав, чи стуком серця, що не твоє. Повітря пахне іржею, злегка вивітрілим перегаром, холодним чаєм і старим тюлем з вокзалу. І ще — чимось невловимим, як перший запах після сну, в якому ти був кимось іншим. Усе застигло — час тут не плине, а дихає глибоко й повільно, разом із скреготом коліс, разом із пульсом старого заліза. І часом в кутах вагона можна побачити рух — не мишу, не пасажира, а просто тінь, що не має власника. Цей вагон — не просто рух. Це кімната пам’яті, оббита дерматиновими віршами про те, що ми встигли забути. Тут двері зачиняються не просто від протягу, а коли спогад вирішує вийти. І в кожному стуку рейки чується щось більше за дорогу — шепіт минулого. Бо не все, що залишено позаду, зникло. Деяке — досі їде з нами, сидить поруч, мовчить — і тримає за руку. Й інколи, коли заснеш на ходу, воно обережно підкладає під голову свою відсутність.

  3. Mykola Sushitskij ★★★★★

    Відвідавши могилу ТОВАРИША Юри Топіліна, побувавши на презентації книг його дружини Марії Батраченко, поспілкувався з людьми, пройшовся по місту,отримав задоволення!

  1. Антон ★★★★☆

    люблю вокзали там є місточки через колії з них стрибати можна але на цьому немає тому доведеться лягати безпосередньо на них

  2. David Krikota ★★★★☆

    Це напевно найбільший залізничний вузол області. З Ковеля можна відправитися як в різні кутки України, так і в Білорусь та Польщу. Споруда вокзалу зовні виглядає досить непогано, але інтерєр трохи занедбаний. Є зал очікування, туалет (суміш ремонту, криворукості ) але немає де поїсти. Біля вокзалу є паркінг. Також пряд знаходиться автобусний вокзал.

  3. BY_ SONJA4NA ★★★★★

    Чудове місто! Можна рідне тому і чудове. Для гостей завжди приємні люди ,по мірно чисті вулиці, цікаві заняття для кожного))

  1. Vitalii Shcherban ★★★☆☆

    Я вже мовчу про інвалідів-колясочників чи ліфт, сумку навіть не прокотиш по сходах. Це так важко поставити адекватні рейки??? Кімнати відпочинку або не існують або якимсь чудом постійно зайняті. Підхід до вокзалу схожий на забіг в лабіринті, в дощ з брудом взагалі болото через базарників. Бродячі собаки та бомжі може не стільки проблема вокзалу як міста та суспільства. І цей вокзал вікно в Европу...

Новий відгук

Часті запитання та відповіді

Яка адреса Ковель-Пасажирський?

Ковель-Пасажирський знаходиться за адресою 45004 Ковель, Волинська область, Україна

Як можна дістатися до Ковель-Пасажирський?

Дістатися до Ковель-Пасажирський можна за посиланням

Advertisements