1
-
-
2
-
3
Advertisements
-
4
“Напіврозвалений тамбур старого радянського вагона. Металеві двері — мов щелепи іржавого звіра — щільно зімкнуті. На них — шрами часу, патьоки іржі та закіптюжений пил. І тільки вузька тріщина між стулками впускає тонкий промінь сірого, дощового ранку. Залізничні рейки, мов вени мертвого тіла, тягнуться в безконечність за вікнами, втрачаючись у вологому серпанку. Під ногами — бруд, злежаний і важкий. У ньому — розпливчасті плями, схожі на рештки давньої пиятики або щось гірше: наче хтось тягнув важке, тепле й мовчазне. Металеві поручні — облуплені, вкриті лускою іржі — здаються кістками часу, що ще пам’ятають чиїсь руки. Праворуч — металева урна з вицвілим написом: "ДЛЯ СМІТТЯ". Але сміття тут інше: зіжмакані ганчірки, обвуглені дроти, шматки ізоляції… і порожня пляшка з етикеткою “Пшенічная”, ніби залишена кимось, хто ще вірив, що це місце можна покинути. На стіні — подряпина, чи то записка, чи координати, чи проста істерика, витерта серветкою так, щоб нічого не лишилось. Тиша тут — як свинець у легенях. Вона не дозволяє дихати глибоко. І десь далеко — ледь чутне, тягуче шипіння, схоже на затяжну затяжку через фільтр. Може, то аномалія. Може, то просто дихає сам вагон. Двері не відчиняються. Або заїло. Або цей вагон більше не відпускає.”
Адреса: 80100 Шептицький, Львівська область, Україна
Сайт: railway.lviv.ua
-
5
-
6
Advertisements
-
7
-
8
-
9
Advertisements
-
10
-
11
Advertisements
“Дурдом "ВЕСЕЛКА" Ласкаво Просимо , дибілізм а не автостанція”