Біологія у Львові

“Сину 6 років. Ходить на робототехніку із великим задоволенням. Йому дуже подобаються заняття. Класно розвивають мислення та увагу. Рекомендую!”

“будівля Українського Католицького Університету. Це монументальна споруда зведена за проектом львівського архітектора Владислава Дердацького у 1924–1926 рр. як VІІІ гімназія ім. Короля Казимира Великого (в радянський період – середня школа № 14). У середині 1996 р. будинок було передано Львівській Богословській академії, заснованiй у 1928 р. митрополитом Андреєм Шептицьким i відновленій у 1994 р., з 2002 року – університет. Будинок гімназії зведений у стилі пізнього модерну. Чотириповерховий, цегляний, тинькований, з трьома ризалітами на головному фасаді. Внутрішнє планування коридорного типу. Центральний ризаліт завершений трикутним фронтоном. Споруда покрита високим чотирисхилим дахом з люкарнами, критим червоною дахівкою. До будинку примикає каплиця з апсидою і фігурним рельєфом на південному фасаді. Пам’ятка – характерний приклад громадської споруди Львова 1920-х рр.”

“Ні на хвилину не пожаліла про вступ сюди. Так, є деякі нюанси, але де ж їх немає? Професорсько-викладацький склад- дійсно професіонали. Окрім високого рівня знань, викладачі тут чуйні, людяні та відкриті до студентства. Також тут вітається наукова робота серед студентів. Після школи та коледжу відчувається зовсім інше ставлення, більш професійне та педагогічне.”

“Одна з найкрасивіших споруд Львова, яка має свою багату історію. Колишній будинок Галицького сейму зведений у 1877–1881 рр. Споруда сейму вирізняється багатством скульптурно-орнаментального оздоблення. Галицький сейм займав цю будівлю до 1914 р. Загалом Львівський національний університет імені Івана Франка — один із найстаріших університетів України та Східної Європи та найпрестижніших в Україні. Є спадкоємцем колегіуму (1608—1661) та академії (1661—1773) єзуїтів, Йосифинського університету (1784—1805), Львівського ліцею (1805—1817), Університет Франца I (1817—1918), Львівського університету Яна-Казимира (1919—1939), Львівського державного університету ім. І. Франка з 1939 року. На центральному фасаді знаходиться жіноча фігура (висота 4 м.), яка символізує Галичину, що простягли свої опікуючі руки над фігурами Вісли і Дністра, що уособлюють західну та східну частини Королівства Галичини та Володимирії. Перед головним входом до будівлі знаходяться скульптурні групи: “Праця” (жінка зі снопом та веретеном і хлопці з ягням та молотом) та “Освіта” (Мінерва зі смолоскипом і вінком та діти з книжкою).”

“Всі викладачі кваліфіковані експерти. Якщо проявити старання та ініцативу в навчанні у цьму закладі,то звідси можна вийти справжнім фахівцем своєї справи.”

“Заїзд в Інститут біології тварин зі сторони проспекту Червоної калини, зразу за стоянкою автомобілів. На цій карті з'їзд з проспекту Червоної калини не позначений”

“На жаль, в даний час студенти на дистанційному навчанні”

“Один з кращих дослідницьких об'єктів в Україні. Частина Національної академії наук України.”

“Хороша школа, вчаться хороші діти”

“Школа найкраща в світі❤️❤️❤️ Та найдобріші вчителі, і взагалі все класно.”

“З історії школи Перша школа була побудована в 1935 році. В ній навчалися учні старших класів, а молодші займалися в колишній резиденції священика. Директором школи був    п. Микита Микитин родом із с. Угільна. Він очолив педагогічний колектив, який складався, в основному, з вчителів-поляків. Це п. Янка Стуйкевичова, Говорка, Левицька, Ян Майденьгендер та вчитель - українець Володимир Натинчук - сотник січових стрільців. Згодом директорами школи були: п. Лесь Лесик – сотник січових стрільців, Володимир Натинчук, п. Берчик, п. Барнич, пізніше Женюк, Барський, Любов Василівна Медведєва, Ярослав Степанович Білінський. Щотижня  дві години кожен клас вчив релігію. На фізкультуру діти ходили до річки. Вивчали такі предмети: українську та польську мови, історію України й Польщі, географію, математику, співи, трудове. В 60-их роках школа займалася кролівництвом, садівництвом. Була велика кролеферма , коні, пришкільна ділянка. Зимою 1976 р. розпочалося навчання в новозбудованій школі.  Директором був Шимків Є. Д., заступником Гіп Р. З.. З 1980 р. було введено предмет «автосправа». З 1986 р. педколектив очолив директор Гресько І. О., заступники – Джуфер Г. І., Чапкайло Г. М.. В школі навчалися учні з навколишніх сіл: Угільни, Сихова, Малих Дідушич, Волі Задеревацької. 1 вересня 1990 р. відбулося відбулося вперше освячення школи о. Миколою Надутим. У школі почали проводити уроки катехизму. Школа сьогодні У школі навчається 223 учні та працює творчий педагогічний колектив у складі 35 вчителів під умілим керівництвом директора школи п. Тараса Богдановича Василіва -  вчителя фізики, педагогічне звання «старший вчитель», на посаді з   1996 р.. Заступниками є Ганна Михайлівна Чапкайло – вчитель фізики, педагогічне звання «старший вчитель» та Ольга Юріївна Хомин – вчитель української мови та літератури, педагогічне звання «старший вчитель». Методична проблема, над якою працює педагогічний колектив школи, – «Моніторинг якості навчально – виховного процесу в умовах сучасної школи.» У школі однозмінне навчання, є спортивний зал, стадіон, комп’ютерний клас, бібліотека, майстерня, їдальня, кабінет медсестри, психолога, логопеда, а також  спеціалізовані кабінети автосправи та автодром, так як навчальний заклад працює за технологічним профілем. По закінченні школи діти отримують посвідчення водія транспортних засобів категорій «В», «С». Вчителі та учні школи беруть активну участь у громадському житті села. При школі створено дитячий хор під керівництвом вчителя музики Мирослави Іванівни Стельмах  педагогічне звання «старший вчитель». Також при навчальному закладі відкрито філіал Дашавської музичної школи ім. Ф. Колесси під керівництвом Василя Івановича Стельмаха. З 1987 р. офіційно працює історико – етнографічний музей «Історія нашого села» під керівництвом вчителя історії – Оксани Петрівни Яцик. В 2011 р. було встановлено та освячено фігуру Матері Божої. Учні школи входять до складу футбольної команди «Сокіл»  с.Великі Дідушичі.                         Діти відвідують шкільні гуртки: історико –  краєзнавчий,  драматичний,  «Ерудит», «Феміда»,  «Палітра»,  вокальний,  хоровий.”