Свято в Ужгороді

“Храм намолений відчувається тиша Христос посереднас”

“Красива архітектура храму, гарно впорядкована територія.”

“Дерев'яна церква в Лікіцарах.Село віднесене до "зникаючих".Від вказівника 5 км поганої дороги,часом взагалі не існуючої.Бонусом ви отримуєте неймовірну природню пам'ятку-скелі з каскадом водоспадів.До села можна і приємно дійти пішки.Незабутня подорож.”

“Дуже рада що є така чудова церква для прихожан”

“Красива старовинна церква, повністю зроблена з дерева. Коли заходиш в неї, час ніби завмирає і ти опиняєшся в ті часи коли її було збудовано.”

“Костел гарний, як у нас у Бежовцях. Такий же стиль, навіть схожий.”

“Церкву Святого Духа в селі Гукливий Закарпатської області було зведено коштом місцевої громади у XVIII ст. у стилі лемківської школи народної архітектури з ялинової деревини, встановлена ​​на складному фундаменті з річкового каменю і знаходиться у верхньому кінці села. Хоча церква трохи віддалена від траси Воловець - Міжгір'я, її неодмінно варто оглянути, прямуючи, наприклад, до водоспаду Шипіт або Синевирського озера, адже відстань складає всього 1.5 км.”

“Це неймовірно красиво, не пропустіть!”

“Ваш крутяк. Найстаріша будівля.”

“Старовинна дерев'яна церква (час збудови на табличці вказан 18 ст.). Якщо прямуєте в Чинадієво до замку, то можна заїхати сюди, бо розташована церква на самому початку села Ольховица”

“Я тут маленьким бігав, с бабусею до церкви ходив, а на дзвоні є наше призвіще. Дивовижні місця.”

“Рідна моя церква,в якій я хрестився,вінчався і маю надію, з неї понесуть розп'яття для мого останього шляху, вона символізує серце села.,знаходиться в самому центрі села Лавок, збудована у формі продовгуватого корабля, який символізує Ноєв Ковчег,який веде нас по морю життя до тихої пристані..”

“Тихе, умиротворене місце. Можна набрати кришталево чистої студеної води з джерел освяченого місцевим Владиком.”

“Церква св. духа. 1824. (УПЦ) Письмова згадка про священика в селі походить з 1640 р. Стару дерев’яну церкву прикрашали ікони з підписом Іллі Бродлаковича-Вишенського, маляра мукачівського. На іконі Спаса Вседержителя була дата: “месяца февраля дня 18, года 1666”. Далі повідомляли, що того ж року купив її Іван Стегун від маляра мукачівського Іллі і дав за неї вепра, а восени мав дати другого вепра або доплатити грішми. У 1692 р. місцева церква була філією Іванівців. У 1730 р. згадують бідну дерев’яну церкву св. Дмитра. Парохіяльні книги велися з 1774 р. На початок XX ст. 642 особи належали до греко-католицької конфесії. Дерев’яну церкву лемківського стилю передали в Руську Кучаву після спорудження теперіпіньої великої мурованої церкви базилічного типу, яка давніше присвятили св. Михайлу і будували за священика Федора Ґебея. У кінці 1940-х років майстри з Ґоронди зробили зовнішній ремонт церкви, а останній ремонт проведено в 1985 р. На підставці-аналої зберігся напис: “Сей стол даровал Іоань Ігнатоля 1908 года”. Біля церкви стоїть металева каркасна дзвіниця.”

“Розташована у верхній частині села. Якщо поставити поруч машину і піднятися на сусідній схил – усе село як на долоні, та й відроги Пікуя видно. Трохи далеко, позаду, помітна полонина Рівна. Дуже красиві краєвиди. Рекомендую!”

“Неймовірна й унікальна пам'ятка архітектури та історії. Рекомендую відвідати, усім, хто завітає до Закарпаття. Окрема подяка екскурсоводу Василю Васильовичу за змістовну й цікаву розповідь про церкву та історію краю.”

“Церква св. духа. 1842. (УПЦ) У XVI та XVII ст. село мало своїх священиків. У 1692 р. згадують церкву з прилеглою ділянкою. В 1733 р. в селі була дерев’яна церква св. Марії з одним малим дзвоном, а в 1748 – з двома дзвонами. В 1797 р. жило тут 268 греко-католиків, а на початок XX ст. – 485. Теперішня мурована церква, яку давніше присвятили Покрові пр. богородиці і датують за шематизмом 1915р., є традиційною базилікою, увінчаною вежею з бароковим завершенням над головним входом. Північну стіну нави зміцнено низькими контрфорсами. Останнє малювання інтер’єру виконав Юрій Балог з Мукачева в 1995 р. Кам’яний хрест перед головним фасадом поставила група вірників у 1903 р. Поряд могила священика Іоана Долинича. На типовій каркасній дерев’яній дзвіниці, яка несе три дзвони, прибито дощечку з ініціалами І. Г. (очевидно, це автор дзвіниці) та роком спорудження – 1923. Найдавніший дзвін відлито за пароха Івана Чопея в 1794. Нині церква православна, а друга мурована римо-католицька церква належить місцевим німцям.”

“Цікаве місце. Історія каже, що на цьому місці жили ченці. Дуже цікаво знати їхні імена? Далі на цьому місці, де було розташування сільського цвинтаря, було збудовано церкву та монастир. Хоча граф Гомоная планував побудову загального призначення. Коли робили фундаментні роботи, побачив дівчину в дорогих вбраннях і тіло було і не зіпсовані риси обличчя. У цей момент і було ухвалено рішення про будівництво храму. Велика територія варто побувати.”

“Завдяки бажанню місцевих віруючих та пожертвуванням свідомих жителів села - вдалося купити землю для будівництва нового храму. Теперішню муровану церкву – чудову пам’ятку еклектизму збудували за рік завдяки зусиллям вірників та священика Івана Фленька, що служив у селі Сторожниця з 1901 року по 1938 рік, який був родом із села Ярок, що на Ужгородщині. Хрест на вежі було встановлено 19 січня 1930 року. Посвячення греко- католнцької церкви святих Кирила і Мефодія відбулося 20 липня 1930 року і здійснив його Преосвященний владика Петро Гебей, єпископ Мукачівський, при співслужінні Преосвященного владики, нині вже блаженного, Павла Гойдича, ЧСВВ, єпископа Пряшівського (сучасна Словаччина). Андрій Міньо написав «Песнь до св.Кирила и Методиа», яка вперше прозвучала у той день і по сьогодні є символічним гімном греко-католиків Сторожниці. При церкві діяв хор, яким керував Андрій Міньо, будучи й дяком у греко-католицькій церкві. У 1936 році громада купила чотири величні дзвони, які дістали імена Іван, Петро, Марія та Микола. Ці дзвони були виготовлені на Ужгородській ливарній фабриці «Акорд». Зараз є тільки один дзвін - Іван - решта конфісковані під час війни. Архітектор храму – Адальберт Фодор. Побудовано було тільки північну вежу. Балдахин над престолом, бокові престоли, амвон, тетрапод (точніше тріапод-бо на трьох ножках) та сповідальниця зроблені по ескізам Йосипа Бокшая. Є три образи Йосипа Бокшая – Йоан Хреститель, Діва Марія з дитятком, та святі Кирил і Мефодій. У 1947 році смерть єпископа Ромжі відкрила прямий шлях до ліквідації греко-католицизму на Закарпатті. Однак для створення ілюзії добровільного воз’єднання владі треба було заручитися підтримкою греко-католицьких священиків. Знайти бодай одного, ще за життя владики Теодора, було надзвичайно важко, але наприкінці 1948 року, після вбивства владики Теодора, було підібрано відповідну кандидатуру. Ним став член Комуністичної партії Угорщини отець Іриней Кондратович. Він погодився започаткувати «воз’єднавчу» кампанію, але лише за умови, що влада прибере священиків Олександра Хіру та Миколу Муранія, які на той час управляли Мукачівською єпархією. Парафія у селі Сторожниця у 1949 році примусово, як і всі інші греко-католицькі парафії, переведена у православіє. В ній діяв вищезгаданий отець Іриней Кондратович, який перший публічно перейшов у православіє. Храм підчас цілого періоду 1949-1990 років був діючим як православний. Будинок Просвіти та парафіяльний будинок було у 50-тих роках конфісковано. У 1959 році Преображенський храм на Цегольні закрили, іконостас було передано у Сторожницьку церкву св. Кирила і Мефодія. Ікона Преображення зберігається на зворотній стороні іконостасу, яка свідчить про походження іконостасу зі старого Преображенського храму в Ужгороді на Цегольні. Храм у Сторожниці було повернуто греко-католикам у грудні 1990 року. 21 листопада 1990 року, парафія повернулася в лоно Вселенської Церкви, разом із своїм священиком, отцем Василем Вайдуличем. Оновлена парафія була офіційно зареєстрована у 1991 році. Парафіяльний будинок діє, на той час, як сільська амбулаторія, а будинок Просвіти у 1991 році сільрада продала. Південну вежу храму побудували у 1992 році. Вона непропорційна до північної. Реконструйовану церкву з другою вежею освятив єпископ Іван Семедій 18 жовтня 1992 року. До 2006 року храм св.Кирила і Мефодія був перший і єдиний храм святих просвітителів слов’ян в сучасній Мукачівській греко-католицькій єпархії. У 2009 році почалося будівництво парафіяльного будинку, який освячено владикою Міланом 29 травня 2012 р. Ієромонах Макарій (Медвідь), настоятель парафії святих Кирила і Мефодія в Сторожниці з 01.03.2010 року і по сьогодні.”

“Красива древня дерев’яна церква. На превеликий жаль, коли ми проїзджали це село, церква була зачинена. Дуже б хотілось попасти в середину, але ніяких контактів ніде не вказано.”

“Один із найкращих храмів міста.”