Церква в Ужгороді

“Церква Покрови пр. богородиці. 1840. (УПЦ) Розповідають, що давніше село було на протилежному березі ріки і мало назву Попідлоззя. У 1888 р. після об’єднання Підполоззя і Романівця було запроваджено угорську назву Везерсалаш (Vezérszállás) на згадку про перебування в селі Ференца Ракоці II в 1707 р. Вперше стару дерев’яну церкву зазначено в 1692 р. У 1733 р. згадують дерев’яну церкву св. Михайла з двома дзвонами. Пізніше парохія спорожніла. У 1774 р. верецький управитель Венцел Гайзлер забрав покинуту ділянку, а парохії дав нову, біля церкви. У 1798 р. згадують трухляву церкву в Підполоззі. На поч. XX ст. населення Підполоззя становило 167 греко-католиків. Філії були в селах Верхня Грабівниця (95 осіб), Яловий (дерев’яна церква, 74 особи), Абранка (дерев’яна церква, 205), Задільське (дерев’яна церква, 170), Шлоґ (дерев’яна каплиця, 45). Теперішня типова мурована церква з бароковою вежею збудована на місці дерев’яної за о. Василя Дулишковича. Нава має коробове склепіння, настелене з грубих дощок. Зі старого іконостаса збереглося кілька ікон, а новий встановили, згідно з угорським написом на окремій дошці, в 1912 р. за священика Івана Станканинця та куратора Івана Дужара. Ліва частина іконостаса згоріла, її замінили в 1980-х роках. З трьох дзвонів на вежі два походять з 1930 p., а один відлив Ласло Лайош у 1882 р. за священика Еміла Головачка, вчителя Михайла Годинця. У книзі “Триодіон” (Львів, 1701) записано, що купили її до “…церкви пудполоскои до заложенне храма Михайла Року Бжго АΨІЄ (1715)”, що, можливо, свідчить про освячення дерев’яної церкви в 1715 р. На книзі Октоіх залишив підпис о. Григорій підполозький у 1711 р., а купив її Марцій з дружиною Марією і передав до церкви 6 грудня 1711 р. Ще один запис свідчить, що книгу записано на церкву 18 січня 1762 р.”

“Супер чудове місце неймовірно свіже повітря та чарівний казковий крайовид”

“Чудовий храм зі старовинними фресками!”

“На мою думку, цю церкву обов'язково потрібно відвідати! Тут ви отримаєте дуже хороші враження!”

“Місце де можна ні про що не думати”

“Ми також потрапили сюди під час нашого підкарпатського туру. Ми побачили багато гарних місць, переважно місцеві угорські спогади. Так почалося це поселення. Подивитись тут небагато, але церква гарна.”

“Провели якісну реставрацію. Працює орган”

“Тут можна помолитися, запалити свічку, вийти і продовжувати грішити. Міняє нас не свічка і молитва...”

“Гарні місця, чисте повітря гір, привітні та привітні люди.”

“Ось де я ходжу до церкви!! Дуже красива церква. Тут є все необхідне для досягнення душевного спокою!!”

“Святителю Отче Миколае моли Бога за нас”

“Храм рік тому відремонтували. На подвір'ї є дзвінниця, хрест. Позаду храму старе кладовище. Це цілий храмовий комплекс.”

Celentano Ristorante — це класичний заклад з смачною піцою та салатами. Тут гарне обслуговування та приємний інтер'єр. Це місце, куди хочеться повертатися.

“Завдяки бажанню місцевих віруючих та пожертвуванням свідомих жителів села - вдалося купити землю для будівництва нового храму. Теперішню муровану церкву – чудову пам’ятку еклектизму збудували за рік завдяки зусиллям вірників та священика Івана Фленька, що служив у селі Сторожниця з 1901 року по 1938 рік, який був родом із села Ярок, що на Ужгородщині. Хрест на вежі було встановлено 19 січня 1930 року. Посвячення греко- католнцької церкви святих Кирила і Мефодія відбулося 20 липня 1930 року і здійснив його Преосвященний владика Петро Гебей, єпископ Мукачівський, при співслужінні Преосвященного владики, нині вже блаженного, Павла Гойдича, ЧСВВ, єпископа Пряшівського (сучасна Словаччина). Андрій Міньо написав «Песнь до св.Кирила и Методиа», яка вперше прозвучала у той день і по сьогодні є символічним гімном греко-католиків Сторожниці. При церкві діяв хор, яким керував Андрій Міньо, будучи й дяком у греко-католицькій церкві. У 1936 році громада купила чотири величні дзвони, які дістали імена Іван, Петро, Марія та Микола. Ці дзвони були виготовлені на Ужгородській ливарній фабриці «Акорд». Зараз є тільки один дзвін - Іван - решта конфісковані під час війни. Архітектор храму – Адальберт Фодор. Побудовано було тільки північну вежу. Балдахин над престолом, бокові престоли, амвон, тетрапод (точніше тріапод-бо на трьох ножках) та сповідальниця зроблені по ескізам Йосипа Бокшая. Є три образи Йосипа Бокшая – Йоан Хреститель, Діва Марія з дитятком, та святі Кирил і Мефодій. У 1947 році смерть єпископа Ромжі відкрила прямий шлях до ліквідації греко-католицизму на Закарпатті. Однак для створення ілюзії добровільного воз’єднання владі треба було заручитися підтримкою греко-католицьких священиків. Знайти бодай одного, ще за життя владики Теодора, було надзвичайно важко, але наприкінці 1948 року, після вбивства владики Теодора, було підібрано відповідну кандидатуру. Ним став член Комуністичної партії Угорщини отець Іриней Кондратович. Він погодився започаткувати «воз’єднавчу» кампанію, але лише за умови, що влада прибере священиків Олександра Хіру та Миколу Муранія, які на той час управляли Мукачівською єпархією. Парафія у селі Сторожниця у 1949 році примусово, як і всі інші греко-католицькі парафії, переведена у православіє. В ній діяв вищезгаданий отець Іриней Кондратович, який перший публічно перейшов у православіє. Храм підчас цілого періоду 1949-1990 років був діючим як православний. Будинок Просвіти та парафіяльний будинок було у 50-тих роках конфісковано. У 1959 році Преображенський храм на Цегольні закрили, іконостас було передано у Сторожницьку церкву св. Кирила і Мефодія. Ікона Преображення зберігається на зворотній стороні іконостасу, яка свідчить про походження іконостасу зі старого Преображенського храму в Ужгороді на Цегольні. Храм у Сторожниці було повернуто греко-католикам у грудні 1990 року. 21 листопада 1990 року, парафія повернулася в лоно Вселенської Церкви, разом із своїм священиком, отцем Василем Вайдуличем. Оновлена парафія була офіційно зареєстрована у 1991 році. Парафіяльний будинок діє, на той час, як сільська амбулаторія, а будинок Просвіти у 1991 році сільрада продала. Південну вежу храму побудували у 1992 році. Вона непропорційна до північної. Реконструйовану церкву з другою вежею освятив єпископ Іван Семедій 18 жовтня 1992 року. До 2006 року храм св.Кирила і Мефодія був перший і єдиний храм святих просвітителів слов’ян в сучасній Мукачівській греко-католицькій єпархії. У 2009 році почалося будівництво парафіяльного будинку, який освячено владикою Міланом 29 травня 2012 р. Ієромонах Макарій (Медвідь), настоятель парафії святих Кирила і Мефодія в Сторожниці з 01.03.2010 року і по сьогодні.”

“Старинаяя робочяя церква красивая”

“Реформована церква є одним із головних об’єктів релігійного та культурного життя цього села/містечка, який час від часу приваблює досить великий натовп місцевих жителів. Надає послуги на регулярній основі, в тому числі щонеділі та свята. Можна вважати однією з найстаріших будівель та історично важливою спадщиною села. Рекомендуємо відвідати та дізнатися про спосіб життя.”

“Реформована церква є одним із головних об’єктів релігійного та культурного життя цього села/містечка, який час від часу приваблює досить великий натовп місцевих жителів. Надає послуги на регулярній основі, в тому числі щонеділі та свята. Можна вважати однією з найстаріших будівель та історично важливою спадщиною села. Рекомендуємо відвідати та дізнатися про спосіб життя.”

“Духовний центр імені Святого Івана Павла ІІ”

“Дуже гарне місце можна посповідатись та попричащатись.”

“Звичайний храм УПЦ.Я була маленькою і пам'ятаю як будували храм”

“Красива древня дерев’яна церква. На превеликий жаль, коли ми проїзджали це село, церква була зачинена. Дуже б хотілось попасти в середину, але ніяких контактів ніде не вказано.”

“Дуже красивий храм із гарним іконостасом”