Свята у Львові

“Діти у 2014р вінчалися у храмі Св.Георгія. Слава Богу за все ! Коли приїджаю до Львова, завжди приходжу на Службу Божу!”

“Тут все радує око. Акуратно вистелені ландшафти та викладені доріжки, якими піднімаєшся до корпусу богословського факультету УКУ, за ним спуск то озерця. З правого краю ставши на дамбу, можна довго дивитися на хвилі в далину на 100 м. І ніяких лихих думок – тільки радість і позитив. Дивлячись з протилежного довгого берега, під вечір в ставку відбиваються золотисті бані церкви на фоні хмар. Сам корпус семінарії вражає господарністю – сонячні батареї на дахах, вагон дров біля господарської частини. Видно, що готові до будь-яких халеп. Ще пару років назад, коли будувалась Папська резиденція, за нею буяли високі метрові трави і під час неспішної прогулянки з під ніг випорхували з десяток куріпок, а над головою в сторону нижнього Шувару пролітали дикі качки. Свідчення і спогад про великий, суцільний пустир на Хуторівці - від Шувару і Зубри до семінарії. Ще 20 років назад був такий дикий куточок. Попадете сюди на прогулянку і незчуєтесь, як пролетять 2 години, і не захочеться звідси йти. Дуже позитивне, приємне місце.”

“Красива велике церква. З гарним сучасним оздобленням, хорошим аудіо. Багато Богослужіннь, настоятель і отці наполегливо працюють для парафіян. Брали тут шлюб, хрестили дитинку. Величний храм. Але, зробіть щось з цією парковкою. Інколи машини стояти під самим входом, під час служби розганяють вірян, бо виконують маневри заїзду/виїзду.”

“Поема в дереві...Так називають церкву Святого Юра — перлину не лише Дрогобича, а й всієї Галичини. Церкву побудовано без жодного цвяха у 1656. В самій церкві є ще Введенська каплиця. Цінність храму саме всередині - це розписи та збережений іконостас 17ст(зараз на реставрації) Автор розписів - народний маляр Стефан Медицький. Унікальність цих розписів полягає у тому, це - мальована біблія, що ми можемо бачити, яким уявляли пекло та рай тогочасні українці. Навіть можемо бачити, який одяг тоді носили. Наприклад, розпис, де пара коханців та п'яниця, яких чорт везе на тачці прямісінько у пащу Левіафана. Можна припустити, що у той час страшними гріхами вважали перелюб та пияцтво. Розпис із деревом від кореня Єссея також незвичайний. Вражає зображення пекла, у якому чомусь перебувають самі жінки. На іконі, де зображено страту одного із апостолів Христа на Мальті, автор намалював ката у капелюсі та людей, одягнутих у міщанських одяг 18ст, пейзажі Дрогобича та Карпат. Цікава також ікона, де Божа Матір з дорослим Ісусом Христом на руках. Територія біля церкви не раз ставала місцем знакових історичних подій. Так 6 липня 1941 на площі перед церквою зібралися кілька тисяч дрогобичан та жителів навколишніх сіл, щоб почути повідомлення про проголошення в окупованому німецькими військами Львові Акту відновлення Української держави. Присутні на мітингу присягнули на вірність Україні. Це ж Галичина - колиска нації та української державності...”

“Наші Храми взагалі самі найкращі на світі , ВІРЯНИ ТА ОТЦІ МОЛОДЦІ .”

“На будівництво цього величного храму, довжиною 52 м, шириною 26 м, висотою 46 м, будівельні матеріали безкоштовно звозилися селянами з усіх навколишніх сіл. Самі ж селяни 2 тижні копали фундамент. Розробкою проекту займався відомий львівський архітектор Василь Нагірний. Він віднайшов у архіві міста Марсель план одного з місцевих храмів, який собі узяв за зразок. 1909 року цісарем Франца-Йосифа I надано особистий дозвіл на надання церкві імені Святих Апостолів Петра і Павла. Вхід до церкви прикрашено чотирма мармуровими колонами з фігурами святих апостолів Петра і Павла, а нагорі встановлено фігуру Христа-Спасителя. У місті не було жодної родини, яка б не зробила пожертви на будівництво храму. Образ святого апостола Петра подарував храму Святіший Отець Папа Римський Пій X. Урочисті заходи з посвячення церкви розпочалося о 7:30 ранку 30 травня 1909 року. За деякими джерелами зібралося понад 20 тисяч осіб. З приходом совітів у 1939 почалася конфіскація церковного майна. А 6 липня 1941 року біля храму стояла прикрашена національними прапорами святкова трибуна, зібралися мешканці міста на святкове Віче на честь проголошення Акта Відновлення Державності України. Другий прихід совітів у 1944 розпочався із масових арештів священнослужителів та заслання їх у концтабори. Більшовики проголосили Українську греко-католицьку церкву поза законом. У 1990 розпочався процес повернення храму греко-католикам - парафіяни просто не впустили архієпископа від МП. У 2009 році парафіяни святкували столітній ювілей собору.”

“Гарне і чисте місце, доглянуте, привітні люди!!!!!!!!”

“Костел святого Марка (пол. kościół świętego Marka) — колишня культова споруда, маловідомий храм доби ранннього бароко в селі Варяжі Сокальському районі Львівської області (Україна), збудований у 1688—1693 роках. Храм побудований архітектором Войцехом Лєнартовичем за проектом Яна Міхала Лінка у 1688—1693 роках. Фундатором комплексу монастиря отців піярів (церкви св. Марка і келій) вважається місцевий магнат, дідич Варяжа Марек Матчинський (пол. Marek Matczyński), який був похований в ньому у 1697 році. У 1693 році він фундував храм піярів у Варяжі. Орден заснував Святий Йосип Каласанций Статут затвердив Папа римський Григорій XV 1621 чи 1622 року. Мета братства — християнське виховання юнацтва в школах. Назва ордену походить від школи, запровадженої творцем ордена, яку називали Schola pia («набожна школа»). Піари прославилися у другій половині XVIII століття, коли вони очолювали колегії і семінарії і були професорами відомих університетах. Храм з цегли, тинькований, з двома бічними вежами. Вежі в два яруси, оздоблені пілястрами, дахи барокові. У 1796 році храм постраждав від пожежі і дахи веж відновили значно меншими по висоті. Устрій храму зроблен прямокутними об'ємами, що зменшуються по висоті у напрямку апсиди. Апсида прямокутна й найменша по висоті, має власний трикутний фронтон. Архітектурних об'ємів чотири. Кожний з архітектурних об'ємів має свій, бароковий за малюнком, фронтон. Нава церкви має циліндричне склепіння, апсида — хрещате. Цінною пам'яткою є настінні розписи храму з першої половини 18 ст. До сьогодні збереглися фрески, виконані в 1810 році відомим художником-монументалістом Галичини епохи бароко і раннього класицизму Станіславом Строїнським. Після 1951 року храм використовувався як магазин, в 1983 році завалилася частина склепінь, стали провалюватися стелі підвалів ... Ось такий він, храм, що відноситься до найцікавіших пам'яток стилю бароко, проте знаходиться в занедбаному стані. До недавна, в середину до церкви можна було попасти без зусиль, но громадою було прийнято рішення обмежити вільний доступ до руйнуючуюся святині. Зараз, місцевий священник відкриє Вам храм для огляду, треба тільки зайти до його хати, що в двостах метрах від храму напроти вже іншої церкви… Варяж - колись містечко, а зараз село в Сокальському районі Львівської області, яке розташоване практично на кордоні з Польщею. Власне, до кордону звідти близько кілометру, а перед селом є прикордонний пункт, на якому перевіряють документи, тому без паспорту Внесений до реєстру пам'яток архітектури національного значення під охоронним номером 495.”

“Підскажіть будь ласка хто небудь, чи є в церкві дві парафії чи тільки греко-католицька?дякую!”

“Надзвичайно духовне місце, і андрія смачна!”

“Ходимо із родиною тут молитися. Це одна із найстаріших споруд села, а також візитка села”

“Відмінне місце для прогулянок. Поганяти на велосипеді, покататись на роликах чи просто посидидіти в затишному острівку "лісу", та погодувати білок яких тут досить багато!”

“Проводять безкоштовні курси англійської в ігровій формі. Не наполягають пропагандою. Будь-яка проповідь тільки після курсів.”

“Величний та гарно збережений храм із чудовою архітектурою та атмосферою спокою. Інтер’єр вражає деталями та духовністю, тут відчувається особлива енергетика. Територія чиста та доглянута, а персонал і служителі храму привітні і готові відповісти на запитання. Чудове місце для молитви, духовного відпочинку та знайомства з історією Львова.”

“Храм Святителя Іоана Золотоустого – колишній костел Серця Ісусового у комплексі жіночого францисканського монастиря – мурована будівля з цегли двох кольорів (червоної і жовтої) в неороманському стилі з елементами неоготики і вдало поєднаними стильовими ознаками й архітектурними формами багатьох напрямків та історичних епох. Монастир був збудований упродовж 1877-1888 рр. К. Ґреґором за проектом відомого львівського архітектора Ю. Захарієвича.”

“Вартує відвідати цю гарну церкву”

“Все для приємного свята та дитячого карнавалу”

“Ідеальне місце для роздумів про життя”

“Пам'ятка архітектури! Місцеві мешканці дуже дбають про церкву!”

“Хороший магазин з привітним персоналом.”

“Затишно, близько, ніколи нема черги і натовпу, як в великих церквах.”

“Просто надзвичайне місце, чарівна атмосфера казки. Кожного року відвідуємо з дітьми. Описувати все просто немає сенсу, адже буде не цікаво )))) По добиранню краще власним авто, присутня парковка навпроти, це територія готелю Кавалєр-Бутік. По вартості, досить лояльно, в ці кошти входять не тільки спілкування з святим Миколаєм, а також подарунки від дідуся (цукорки, значок, книжечки тощо). Вартує відвідати всім!”

“Хороший магазин у центрі з помірними цінами.”

“Це моя парафія, я поважаю важку працю священників та її служителів. Прочитав відгуки стосовно дзвонів... Так, можливо тим, хто проживає поруч вони звучать заголосно, але вам вибирати чи слухати по вихідних і святах веселі дзвони, чи вистріли гармат? Поки лунає дзвін- тіштеся мирним життям! Ви все розумієте, тільки цураєтесь свого і нарікаєте. А ще хочу навести приклад мусульман а не європи, де відправи з мечетей лунають звідусіль і жодна людина не нарікає!!!”

“Чудовий монастир, цікаво подивитися як буде після ремонту приміщень.”