Церква в Ужгороді

“Будівництво Церкви проводилося в 1847-1856 роках. На її будівництво майже половину коштів було виділено державою на прохання прихожан і клопотання Мукачівської греко-католицької єпархії. У повоєнні роки греко-католицизм спіткали важкі випробування, заборони і знущання з боку більшовицького віропогромного режиму. Після 1946 року, з метою знищення греко-католицької церкви, по­всюдно насаджувались віровідступництво та безбожництво. Щоб створити перед світом видимість невтручання держави у спра­ви церковних громад, сталінська атеїстична система під багнетами енкаведистів у березні 1946 року організувала і силою змусила львівських священиків провести "собор", на якому заздалегідь було підготовлено і зачитано документ про те, що греко-католицької церкви більше не існує, а всі церковні громади з їх майном переходять у підпорядкування Московського патріархату. 128 греко-католицьких священиків, які не дали згоди про перехід в московське православ'я, були репресовані і заслані на каторжні роботи в табори ГУЛАГу. В 1946-1949 рр. переслідування греко-католицької церкви не обми­нули і Кузьминську релігійну громаду. Священиком в селі був о. Іван Кость. За те, що не зрікся віри батьків, він був арештований енкаведистами, але, будучи родом із Пряшівщини і громадянином Словаччини та маючи оформлені документи на виїзд, виїхав з дозволу НКВС у Чехословаччину 1948 р. Після Львівського ''собору" було ліквідовано і Ужгородську греко-католицьку духовну семінарію. З 1949 до 1991 рр. греко-католицька церква існувала в підпіллі.”

“Церква Вознесіння Господнього. 1954. (УПЦ) У листопаді 1920 р. православна громада заволоділа греко-католицькою церквою, але рішенням суду в Мукачеві від 25 липня 1921 р. була зобов’язана повернути церкву. Справа затяглася, і церкву було повернуто аж 26 листопада 1926 р. У 1933 р. збудували дерев’яну православну церкву і біля неї дзвіницю, а від селянина Балога купили хату для православного священика. Муровану церкву почали будувати біля дерев’яної, яку розібрали аж у 1940 р. Землю під будівництво виділили Юрій Керекеш та Марія Товтин. У 1936 р. йшли підготовчі роботи, а восени заклали храм. Взимку та навесні звозили матеріали. Коли фундамент був готовий, владика Дамаскин освятив 12 вересня 1937 р. основний камінь, а перший священик цього храму о. Петро Угрин, що вів будівництво до 1940 р., прочитав акт осну-вання храму, який було вкладено у фундамент. Проект і креслення розробив протоієрей В. Коломацький. На початку 1937 р. за організацію будівництва православного храму єпископською відзнакою було нагороджено о. Василя Сокола, який того ж року перейшов служити в Нересницю. На 1940 р. було зведено стіни і вежу храму, але ще бракувало перекриття та бань. Коло південного фасаду ще стояла дерев’яна церква. З приходом радянської влади куратор Василь Федак сховав удома увесь церковний інвентар. На 1954 р. церкву було добудовано, але ще не поштукатурено. Малювання у храмі виконав Іван Андрішко в 1980 р.”

“Багато років тому, завдяки родинним зв'язкам, я відвідував Hetyen відносно часто і заводив друзів. Відтоді родичі переїхали до Угорщини, деяких із них уже немає в живих. Більшість друзів теж покинули село. Їх залишилося небагато, і, на жаль, один з них також залишився живим. Я вдячний, що міг проводити значну частину свого вільного часу в Гетені, ніколи не було, щоб я повертався додому в поганому настрої. Планую ще одну поїздку. Останній. На цвинтар або до друга-двох. Але кордон і лікування там мене дуже відштовхують.”

“Це нова церква, побудована у 2007 році, а поряд знаходиться стара православна церква, в якій служби уже не проводяться.”

“Це – велика церква відкриття якої було ще у 1938 році. Церква засвячена на честь Преображення Господнього, яке відзначається Церквою 19 серпня. Ще з вечора 18 серпня тут розпочинається святкові богослужіння, що продовжуються на протягом всієї ночі. Громада православних села Сасово є досить багаточисельна і дуже гарно відвідує свою церкву.”

“Дуже благодатне і духовне місце.”

“Церква дерев'яна. Однозначно варто відвідати це місце, адже його унікальність і внутрішнє оформлення мало кого залишить байдужим.”

“Гарний храм, радий, що тут побував. Але фото накидали різні якісь :(”

“Церква Різдва Пресвятої Богородиці”

“Історична та духовна родзинка Великого Березного”

“Слава Богу, за те, що Він працює зі Своїми дітьми і через Своїх дітей!”

“Красиво розташоване село в горах, лазарет і автобусне сполучення.”

“Дерев'яна архітектура 17 століття”

“Це духовний дім реформатського народу Раті. Якщо ви прийдете цієї неділі о 9:30 ранку, сміливо приходьте на службу.”

“14 травня 2000 року в неділю Жінок Мироносиць, освятили основний камінь під спорудження першої в селі Кінчеш церкви. Проект взяли із Словаччини. В будові тісно переплелися візантійський та готичні стилі. Центричний п’яти банний храм прикрасив центр села. Дзвіницю з електричним приводом розташовано над дахом, між банями північного фасаду. Три бронзові дзвони вагою 500, 300 і 150 кг відлиті у чеському місті Оломовц. Досконалістю архітектурного задуму вражає інтер’єр храму. Внутрішній простір організовано так, що всі учасники служби як на нижньому ярусі, так і на хорах максимально долучаються до священнодійства. Вікна вівтарної частини прикрашають вітражі, виконані Людмилою Корж-Радько та Володимиром Кузнєцовим. Освячення храму провів єпископ Мілан 7 липня 2007 року.”

“У 1921 році греко-католицька громада села вирішила будувати муровану церкву. Було обрано комітет зі спорудження храму. Великою була і заслуга дравецького пароха о.Степана Пайкошія. Почали будувати в 1927 році, наступного року вже було зведено стіни. Церкву посвятив владика Петро Гебей у 1929 році, але деякі роботи тривали ще до 1934 року. Іконостас зробив І. Павлишинець. Малювання в інтер’єрі виконав С. Сарновський. Церкву збудовано в центрі села, при головній дорозі. Споруда має добрі пропорції і струнку двоярусну башту з оригінальним завершенням у вигляді видовженої, шоломоподібної восьмигранної бані з двоярусним ліхтарем такої ж форми. У вежі три дзвони, найбільший з яких відлив Ф. Егрі у 1922 році, а дещо менший - виріб фірми "Акорд" 1936 року. До 2000-річчя Різдва Христового через дорогу від церкви споруджено каплицю. 07 червня 2014 року на святкову Вечірню прийшла велика кількість місцевих вірників, щоб напередодні великого свята, просити у Святого Духа очистити всіх нас від усякої скверни і спасти душі наші. Після завершення Вечірні відбувся молебень до Найсвятішого Серця Ісусового та освячення відновленого парку – монументу Слави Божої. Освячення здійснив владика Мілан. 15 листопада 2008 року, владика Мілан разом з отцями помолилися вечірню, після якої було освячено оновлений хрест перед церквою. Потім велика кількість вірників із запаленими свічками хресним ходом перейшли з храму на місцевий цвинтар. Тут було освячено владикою Міланом 14 каплиць нової Хресної дороги. 11 жовтня 2015 року владика Ніл освятив новий престол у Свято-Успенській церкві с.Баранинці.”

“Реформаторська церква села Мочола є досить старою, побудована вона у 1843 році. Населення села невеличке і більша частина католицької віри, тому прихожан у даній церкві небагато. Поруч із церквою знаходиться стара садиба, яка побудована у кінці 19 століття і на той час належала єврейському лікареві.”