Церква в Ужгороді

“Ще не так давно молода громада греко-католиків проводила службу у реформатській, а зараз уже у своїй церкві. Будувалась три роки і була освячена у 2007 році. Службу проводить священник із сусіднього села Матієва. На території храму будується парафія, можливо уже скоро громада буде мати свого священника. Цікаво те, що тут правлять службу ще й римо-католики, вірники церкви уже звикли до цього і ніякої незручності не відчувають.”

“Красива церква на пагорбі, де можна прогулятися по великій території і відпочити, а також помолитися. Поряд знаходиться також православна церква.”

“Досить нова церква, побудована на початку 90-х років XX століття, виглядає красиво. Гарне подвір'я, чисте та прибране, є багато лавочок. Вхід на територію відкритий, можна погуляти і помолитися.”

“Господи Ісусе Христе Сину Божий помилуй мене грішного!”

“Дуже гарна церква, обов'язково заїдьте.”

“Римо-католицький костел з 1807 року.”

“У 1778 р. згоріла дерев’яна церква. Наприкінці 1788 р. на тому ж місці розпочато будівництво кам’яної церкви, яке йшло дуже повільно, і в 1798 р. церква ще не була готова. Внутрішнього оздоблення не було ніякого, бо все згоріло дощенту в старій церкві. Священиком тоді був Іван Леґеза. Ця церква стала третьою мурованою церквою Березького комітату. Іконостас до неї вирізьбив відомий тодішній різьбяр Мартин Духнович (Духновський). Теперішню розкішну муровану церкву збудували на кошти, виручені від продажу сільського лісу і землі та зібрані вірниками (по далеких і близьких місцевостях гроші збирали Михайло Шкоба, Микола Куліш, Петро Петруньо, Маркулин) стараннями о. Стефана Гойдича та кураторів Василя Мазюти, Івана Федаки. У 1927 р. розібрали стару церкву і почали будувати нову (основний камінь, за спогадом учасниці торжества Марії Колци, посвятили ще навесні 1925 p.), а на свято Різдва Богородиці в 1929 р. єпископ Петро Гебей посвятив готовий храм. Виготовив проект та керував роботою талановитий архітектор Михайло Білак з Підгорода, а зразком послужила його ж церква в Новому Давидкові. Запам’ятався також майстер Йосип Вайс, який одружився в селі. Мурували церкву шваби з Мукачева. Андрій Бежинець з Кучави та ще один місцевий майстер вкрили дахи бляхою. Іконостас роботи І. Павлишинця передав із закритого домбоцького православного монастиря о. Іван Карбованець, а сам І. Павлишинець доробив іконостас, припасувавши його до значно більшої церкви. Стінопис виконав мукачівський художник Мешко з сім’єю вже за радянського часу, за що отримав 17 тисяч карбованців. У храмі зберігають живопис Й. Бокшая. Великий дзвін забрали в війну. У селі було кілька римо-католиків, які мали свою дерев’яну дзвіницю, але вони з часом асимілювалися і передали два дзвони до греко-католицької церкви.”

“Прекрасне місце де говориться про доброго Бога”

“Дуже гарне місце намолене Богом”

“14/01/2025 ✅ Сподобалося як священник протягом літургії уважно кожне слово доносив ,відтак не відволікалися на думки ,а творили молитву разом. Підспівували всі прихожани -і це робить служіння проникливішим ,справжнім. Гарну проповідь наприкінці виказав батюшка-торкнулося серця. Записочку подали і під час служби священником було прочитано чітко імена кожного кого записали . У віторок розпочалася служба о 10:00 к.ч . У вихідні о 9:00. Слава Богу за все!”

“Сьогодні був в цій церкві і був дуже задоволений. Рекомендую всім.”

“Окраса села, його візитівка. Атмосфера приємна. Біля входу є інформація ℹ️ про церкву.”

“Спочатку вірники молилися у тимчасовій капличці, яка була збудована у 2002 році, адміністратором парафії тоді був о. Василь Бляшин. 28 квітня 2002 року тодішній єпископ-помічник Юрій Джуджар освятив місце під спорудження храму св. Великомученика Юрія (Георгія). Освячення наріжного каменя провів владика Мілан, та почесний гість Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович 26 червня 2004 року. А от 30 жовтня 2011 року громада вже перейшла до новозбудованої церкви. 6 травня 2012 року було проведено владикою Міланом освячення храму. До речі, автором проекту є Арнольд Медвецький. Поряд з церквою Святого Великомученика Юрія 17 червня 2014 року розпочато будівництво Монастирю Святого Герарда по вулиці І. Маргітича, 23.”

“Дуже хороший св'ященник о.Іван, завжди допоможе добрим словом і ділом, дякуємо!”

“Була на церимоїї вінчання. Було дуже душевно! Особливо сподобалась промова священика!”

“Хвала Христу за зустріч з божими дітьми на вечірній молитві! Благословіння та подяка за привітність. Щирі вітання з Дніпровської ХВЄ "Віфанія"! Який то Бог до нас всіх добрий!”

“Коли ми приїхали в 2022 році в Ужгород, то одразу потрапили до церкви «Нова Надія». Тут ми відчули, що церква — це не будівля, а люди, які живуть тим, щоб пізнавати Бога й бути Його послідовниками. Зараз ми сім’єю є частиною цієї церкви й радіємо, що маємо таку духовну сім’ю. Ми всі різні, але об’єднані Христом!”

“Чудовий храм, розташований на доглянутій території. Все культурно, зі смаком, чистенько, затишно. Священики – найкращі з найкращих.”

“У 1998 р. в село прийшов священик о. Іван Шанта й організував спорудження греко-католицької церкви. Силами громади 30 червня 1998 р. розпочали і за кілька днів закінчили спорудження фундаменту нової церкви на місцині, що зветься “Середнянські млаки”, а у серпні 1998 р. фундамент урочисто освятив єпископ Йосип Головач. У лютому 1999 р. почали зведення зрубу і в жовтні майстри з Драгова вкрили церкву бляшаною покрівлею. Дерев’яну церкву 18,6 м завдовжки, 10,2 м завширшки, при висоті до стелі 6,8 м та з вежею 19,3 м заввишки крім висоти хреста, спорудили місцеві майстри брати Василь й Іван Ковачі та Григорій Рошко. Основними помічниками були Василь Биланин, Ілько Ковач, Ілько Глькович Нанинець, церківник Ілько Васильович Нанинець, дяк Степан Нанинець, Тимофій Руснак, Ілько Цифряк, куратор Павло Руснак. Частину коштів на будівництво зібрали вірники, частину – громади інших сіл, депутат Верховної Ради Віктор Медведчук подарував 1700 гривень, держава виділила ліс. Престіл встановили на Різдво 2000 p., a посвятять у день св. Євхаристії. Різбарську роботу робить Іван Гаврилович Веґеш з Міжгір’я. Ікони малює Володимир Глеба з помічниками. Дзвони, відлиті в Новому Роздолі на Львівщині, містяться в окремій дзвіниці, спорудженій тими ж майстрами, що будували церкву. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 490 – 492.”

“Гарна дерев'яна церква по дорозі до озера Синевир.”